На зв‘язку LISOVYI
поет та письменник
Сучасна лірика, фентезі, переплетенян сюжетів та строк: важкі характери, цікава драма. Читайте на кіндл, амазон і ютуб.
Сучасна лірика, фентезі, переплетенян сюжетів та строк: важкі характери, цікава драма. Читайте на кіндл, амазон і ютуб.
Збірка, що побачила світ у 2025 році. Понад 130 віршів зібрані у найяскравіші молоді роки. Кохання, романтизування життя, філософія, іронія – все це можна зустріти у цих рядках.
Перший опублікований твір-казка Андрія Лісового. У різдвяний вечір, коли місто сяє вогнями й сміхом, двоє незнайомців роблять крок у ніч, що змінить їхні життя. Він — хлопець без дому й імені.Вона — донька короля. Їхня зустріч у Різдвяну ніч серед старого міста переростає у історію пошуку минулого.
Вони різні до болю: один ще вірить, що справедливість має голос і обличчя, інший знає, скільки крові коштує кожне слово. Це історія про те, що справжня війна починається не на полі бою — а між тими, хто дивиться на світ із різних сторін одного й того ж шраму
Поетична збірка, що побачила світ у 2025 році. До неї увійшло понад 130 віршів, написаних у найінтенсивніші роки особистого формування, коли думка загострюється, а слово стає способом фіксації часу.
Тексти народжувалися у звичних, майже непомітних обставинах — у вечорах, нічних роздумах, паузах між подіями. Вони зберігають внутрішні стани без поспіху та прикрас, залишаючи читачеві простір для власного відчитування.
У збірці поєднуються кохання, романтизування життя, філософські спостереження та іронія. Ці мотиви не домінують, а співіснують, створюючи відчуття живого руху думки й емоції.
Цей твір — перша опублікована історія, написана у підлітковому віці як спроба створити власний казковий світ. Розповсюджується безкоштовно. Зимова ніч, Різдво, засніжене королівство й тиша, наповнена очікуванням дива, стають простором для розмови про самотність, вибір і внутрішню зрілість, що приходить раніше за роки.
В центрі оповіді — зустріч двох підлітків з різних світів: принцеси, яка не приймає блиску палацу, і хлопця, що втратив усе, крім пам’яті та гідності. Їхній шлях проходить крізь холод міста, страх, минуле і символічний простір часу, де відкривається правда про втрату, любов і спадковість, що не вимірюється коронами.
Це історія про Різдво як момент переходу, коли можливе неможливе, а диво має тиху, людську форму. Твір зберігає наївність першого письма й водночас уже несе теми, які згодом стануть наскрізними: пам’ять, світло серед темряви та віру в те, що навіть узимку може розквітнути троянда.
Стара дорога веде крізь ліс, який пам’ятає війну краще за людей. Юнак Скон їде нею за мовчазним лицарем, шукаючи правду про загибель батька і про королівство, яке назвало миром те, що просто перестало стріляти. За їхніми спинами — минуле з братовбивчою війною, перед ними — ніч, у якій блискавка іноді відкриває більше, ніж хотілося б побачити.
Вони різні до болю: один ще вірить, що справедливість має голос і обличчя, інший знає, скільки крові коштує кожне слово. Їхня дорога перетворюється на зіткнення поколінь — між тими, хто виріс у мирі, збудованому на чужих гріхах, і тими, хто ці гріхи скоював, аби вижити. Між запитаннями, на які страшно чути відповіді, і мовчанням, яке теж ранить.
Це історія не про героїв і не про королів, а про людей після війни: зламаних, впертих, живих. Про те, як правда не завжди звільняє, а прийняття інколи болючіше за ненависть. І про те, що справжня війна починається не на полі бою — а між тими, хто дивиться на світ із різних сторін одного й того ж шраму.